«100 відтінків» Трампа, або Як президента США здивував увесь світ

Як ми пам’ятаємо, осінній політичний сезон у США виявися напруженим, пише Катерина Одарченко для сайта «24».

Під час виборів президента більшість експертів робили ставку на перемогу Гілларі Клінтон. Втім сталось те, до чого американські демократи не готувались: переміг ставленик республіканців Дональд Трамп, передвиборча риторика якого оповила його численними міфами про його політичну недалекоглядність, авторитарність і «захоплення стилем лідерства Путіна». Проте перші 100 днів президентства Трампа засвідчили, що чимало з міфів є перебільшеними.

Так, очевидним перебільшенням є тези про відчайдушний політичний характер та авторитарний стиль політичної поведінки Трампа. Зовнішня політика американського президента має, на мою точку зору, ознаки класичного макіавелізму через призму сучасних подвійних стандартів міжнародної політики. Зокрема, вже підтвердились кілька «макіавелістських правил».

Перше з них, це правило «досягнення мети будь якими засобами». Як ми бачимо на прикладі налагодження економічної комунікації та дипломатичної кооперації США з КНР проти КНДР, вся антикитайська електоральна риторика Трампа про його принциповість у визнанні незалежності Тайваню, переслідування КНР через маніпуляції курсом валют звелась в результаті майже до нуля. Фактично вже зараз можна говорити, що Трамп почав показово відмовлятись від перегляду «політики одного Китаю». Останнє, певна річ, не може не радувати політичне керівництво КНР і тим самим зобов’язує до практичної підтримки антиКНДРівської риторики на міжнародному рівні. Взагалі, приклад того як Трамп вибудовує комунікацію із КНР можна інтерполювати також на правило «ворог мого ворога, мій союзник». Адже не забуваємо, що при всій показовості приязності Путіна до КНР і начебто навпаки, це все не більше «правила хорошого тону».

Взагалі, в китайському векторі політики Трамп завжди залишає за собою право на менторський стиль, але не під час переговорів між США та КНР. Так, Трамп говорив, що США мають спроможність вирішити ядерну загрозу, що надходить від КНДР. Але додавав, що КНР може долучитись до вирішення «ядерної проблеми» КНДР, якщо ж відмовиться «нікому добре від цього не буде». Втім, навіть при такій надмірному тоні оцінки ролі Китаю в частині вирішення «військово-ядерної проблеми КНДР» Трамп визнає, що існують ряд мотиваційних чинників до кооперації з Китаєм – це торгівля.

Друге правило, що підтвердилось, це «тримай друзів ближче, а ворогів ще ближче«. Наочний приклад – дії США в Сирії. На рівні риторики, союзниками США у протидії ІДІЛ в Сирії є Росія. Але водночас Росія виступає антагоністом США як союзник президента Сирії Башара Асада, якого американці визнають наступним після ІДІЛ антагоністом для США і безпосередньо Трампа.

Оціночні судження щодо політики Трампа

На даний момент, вже навіть найбільші «Трампо-скептики» не говорять, що Трамп є прикладом класичного політика-авторитариста. Водночас він і не є політиком в стилі «гуманіст-ліберал».

Ряд американських судів та прокуратур вже визнали неправомірними президентські укази Трампа про заборону в’їзду до США громадянам окремих мусульманських країн. Ба, навіть перший раунд скасування медичної реформи Обами теж не має ознаки політичного бліцкригу. На разі адміністрація Трампа лише готує альтернативу медичній реформі попереднього президента США. Окремий приклад, популізму Трампа, що не вдався йому, це проект стіни на американсько-мексиканському кордоні. Станом на початок травня адміністрація Трампа навіть не опублікувала законопроекту щодо видатків на інфраструктуру чи план будівництва стіни.

Інше популярне оціночне судження щодо Трампа в перші 100 днів – теза, що за його президентства відбудеться справжнє, а не фейкове, як в Обами з Путіними, «перезавантаження» відносин між Вашингтоном і Кремлем. Для початку, слід визнати, що нині Трамп проводить більш жорсткий курс стосовно Росії, чим в період передвиборчої боротьби чи відразу після перемоги в ній. Далі ще цікавіше: віднедавна вже фактом є відмова американської адміністрації дозволити корпорації Exxon-Mobil разом з російським концерном здійснювати буріння в цілях розвідки в Чорному морі. І це при тому що колишній очільник цього концерну Рекс Тіллерсон є державним секретарем США, а в 2013 був нагороджений «Орденом дружби» в Росії.

Втім є акценти, які не додають позитивного сприйняття першим 100 дням Трампа і позитивного прогнозу на наступні політичні сезони його каденції. Маю на увазі його доволі вороже суб’єктивне ставлення до ЗМІ. З точку зору налагодження прагматичної комунікації із пресою це є небезпечно і контрпродуктивно.

Інший акцент: схильність Трампа до не підтверджених заяв та небезпечних гіпербол в бік опонентів. Крім того, не закритим є питання щодо конфлікту інтересів, які виникають на тлі функціонування його бізнес імперії.

Не менш цікавою є специфіка та контент «політичного пінг-понгу» між президентом Трампом та Конгресом США, більшість в якому, до слова, належить республіканській партії. Так, найяскравішим наочним прикладом безумовно «дуже привітних» відносин між парламентом та главою держави є кілька ситуацій. Перший – коли комітет з розвідки конгресу розпочав розслідування щодо можливих зв’язків Трампа із РФ. Другий – попередження Трампа щодо можливості повторення нових атак в Сирії. Третій приклад, який умовно можна означити як «безпековий шантаж» президента, – полягає в тому, що Трамп просить конгрес виділити з федерального бюджету країни близько $4,1 млрд на будівництво стіни на кордоні з Мексикою. Вже відомо, що бюджетний план Трампа передбачає виділення $1,5 млрд на будівництво даного проекту в цьому році та близько $2,6 млрд у 2018-му. Втім остаточна ціна будівництва стіни буде позначена в завершеному проекті бюджету, який може бути підготовлений до середини травня 2017 року.

Не менш цікавою є інформація, озвучена прес-секретарем Білого дому Шоном Спайсером на початку березня, про те, що Трамп попросив конгрес перевірити можливі зловживання владою, які адміністрація Обами могла допустити напередодні виборів-2016. За його словами, «потенційно мотивовані політичні розслідування перед виборами викликають тривогу». Навіть не озброєним оком після цього видно, що адміністрація Трампа на повну переводитиме акценти в цьому питанні на попередників. В політтехнологічному аспекті немає нічого дивного, адже головне ж змінити вектор інформаційного потоку на свій лад.

 

 

Читайте також:

Телефонна розмова Трампа та Путіна: Ні слова про Україну

Перші 100 днів Трампа: Дружба з Путіним не склалась всупереч прогнозам

Трамп та його команда. Чому дружба з Москвою швидко «скисла»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *