140 років тому народився педагог-новатор Януш Корчак

22 липня 2018 року виповнюється 140 років від дня народження Януша Корчака (справж. – Генрік Гольдшмідт; 1878-1942), польського письменника, педагога, лікаря.

Про це повідомляє Портал «Будь у курсі» з посиланням на Укрінформ.

Автор повістей «Діти вулиці», «Моськи, Йоськи й Срулі», «Банкротство малого Джека», «Король Матіуш Перший», «Щоденника».

Закінчив Варшавський університет. Працював лікарем. Був успішним спеціалістом. Отримував високі гонорари від багатих пацієнтів і безкоштовно лікував дітей з бідних родин. В 1911 р. очолив Будинок сиріт.

«Сином своїм я обрав ідею служіння дитині…», — написав він через 30 років.

Педагог-новатор, автор праць із теорії й практики виховання. Зачинатель діяльності на захист прав дитини і повної рівноправності дітей. Як директор сиротинця створив, зокрема, дитячий товариський суд, де діти самі розглядали справи, які самі подавали, а також могли позиватися до цього суду на своїх вихователів.

«Чудова людина, що мала відвагу довіряти дітям і молоді, якими займалася, настільки, щоб передати в їхні руки питання дисципліни й довірити окремим дітям найскладніші завдання, пов’язані з дуже великою відповідальністю», — сказав про Корчака відомий швейцарський психолог Жан Піаже, відвідавши Дім Сиріт, створений Корчаком.

Під час 1-ї світової війни перебував в Україні, брав участь в організації будинку для польських дітей у Києві.

Як офіцер польської армії Корчак після початку 2-ї Світової війни записався добровольцем на військову службу, але його не прийняли з огляду на вік.

Під час німецької окупації він носив польську військову форму. Не приймав також накинутого нацистами дискримінаційного мічення євреїв зіркою Давида, що вважав за збезчещення символу. Останні місяці свого життя провів у варшавському ґетто.

«…Варшава – моя, і я – її. Скажу більше: я – це вона… Мені сказав один хлопчик, залишаючи Будинок Сиріт: «Якби не цей будинок, я б не знав, що на світі існують чесні люди, котрі не крадуть. Не знав би, що можна говорити правду. Не знав би, що на світі існує правда…»  Поливаю квіти. Моя лисина у вікні – гарна ціль. У нього карабін. Чому він стоїть і дивиться спокійно? Немає наказу. А може, він до військової служби був сільським учителем або нотаріусом, двірником? Що б він зробив, якби я кивнув йому головою? По-товариськи помахав би рукою? Можливо, він не знає навіть, як все насправді? Він міг приїхати лише вчора, здалеку…» — це останні рядки з щоденника Януша Корчака, який він вів у гетто.

Останній запис датовано 4 серпня 1942 р.

Уранці 6 серпня 1942 територію Малого ґетто оточили підрозділи СС, єврейськi, українські та литовські поліцаї. Під час так званої «великої акції» (головного етапу знищення німцями мешканців Варшавського ґетто) Корчак вкотре відмовився під пропозиції порятунку, бо не хотів залишати дітей і працівників «Дому Сиріт». У день депортації з ґетто Корчак повів своїх вихованців на Умшляґпляц, звідки вирушали ешелони у табори смерті. У цьому поході брало участь близько 200 дітей і кілька десятків вихователів, зокрема Стефанія Вільчинська. Цей останній похід став легендою, одним із воєнних міфів і частим мотивом спогадів, які, однак, не завжди одностайні у подробицях.

«Я не хочу бути ані іконоборцем, ані скидати когось із п’єдесталу — але мушу сказати, як я тоді це все бачив. Атмосфера просякнута була якимось загальним безсиллям, автоматизмом, апатією. Не було видно, щоби всі заворушилися, що ось Корчак іде, ніхто не віддавав честі (як це дехто описує), напевно ніхто не втрутився із людей Юденрату — ніхто до Корчака не підійшов. Не було жестів, не було співу, не було гордо піднятих голів, я не пам’ятаю, чи хтось ніс прапор „Дому Сиріт“, кажуть, що так. Була страхітлива, втомлена тиша. (…) Хтось із дітей тримав Корчака за полу, може, за руку, всі йшли як у трансі. Я провів їх аж до воріт Умшляґу…».

За іншими версіями, діти крокували четвірками й несли прапор Короля Мацюся І, героя одного з романів їхнього вихователя. Кожен з дітей ніс із собою улюблену іграшку чи книжку. Один із хлопців на чолі процесії грав на скрипці.

Януш Корчак загинув у гітлерівському таборі смерті Треблінка разом з 200 своїми вихованцями.

Великий життєлюб і гуманіст  шукав людину навіть в есесівці.

 

 

З використанням матеріалу: Вікіпедія

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *