Протягом чверті століття після закінчення «холодної війни» глибокі образи, помилки і розчарування часто визначали характер відносин між Сполученими Штатами і Росією, пише Хвиля з посиланням на Голос Америки.
Про це написав в колонці в New York Times під назвою «Як ми обманюємо себе по відношенню до Росії» колишній посол США і президент Фонду Карнегі з міжнародного світ в Москві Вільям Бернс.
Було більш ніж достатньо ілюзій з обох сторін, зазначає Бернс, але реальність, на його думку, полягає в тому, що американсько-російські відносини будуть залишатися конкурентними і часто змагальними через фундаментальних відмінностей світогляду.
Агресивне втручання Путіна в президентські вибори США, як і його зовнішня політика, має щонайменше два чинники мотивації, пояснює Бернс:
- по-перше, переконаність російського президента в тому, що найнадійніший спосіб відновити Росію як велику державу — ослаблення світового порядку, який підтримують США;
- по-друге, легітимність путінської системи репресивного внутрішнього контролю залежить від наявності зовнішніх загроз.
За словами Бернса, будучи реалістом, Путін розуміє відносну слабкість Росії, але регулярно демонструє, що сили, які йдуть на спад, можуть бути щонайменше настільки ж руйнівним, як і зростаючі сили. Він бачить навколо себе середовище, наповнене можливими цілями, зазначає колишній посол.
Якщо Путін не може легко відбудувати Росію, то він може поставити на місце США, з властивими йому тактичної спритністю і готовністю грати грубо і ризикувати, пояснює Бернс.
Крім того, якщо він не отримає піддатливий уряд на чолі України, він зробить її нездатною нормально функціонувати, зазначає екс-посол США в Росії.