136 років тому народився Дмитра Дорошенка (1882–1951), українського громадського і державного діяча, дипломата, історика, педагога.
Про це повідомляє Портал «Будь у курсі» з посиланням на Укрінформ.
Народився у Вільно, нащадок славетного козацько-старшинського роду, з якого вийшли два українські гетьмани: Михайло Дорошенко і Петро Дорошенко.
Навчався у Варшавському, Петербурзькому, Львівському і Київському університетах. Був секретарем київської і заступником голови катеринославської «Просвіти», організатором сільських «Просвіт» на Катеринославщині. Очолював редакції декількох українських часописів. Викладав історію у комерційних школах Катеринослава і Києва.
Після лютого 1917 року Дмитро Дорошенко – член Центральної Ради, крайовий (губернський) комісар Галичини і Буковини (березень – липень), а потім – Чернігівщини (серпень – листопад 1917).
У травні – листопаді 1918 року Дмитро Дорошенко був міністром закордонних справ в уряді Скоропадського. Завдяки величезним зусиллям і здібностям Дмитра Івановича це був, безперечно, найплідніший період зовнішньополітичної діяльності України за весь час Української революції (1917-1920).
Дорошенко домігся визнання Української Держави в багатьох країнах тогочасного світу. Він залучив до дипломатичної праці багатьох талановитих, досвідчених спеціалістів, йому вдалося створити понад 100 дипломатичних представництв Української Держави (посольств і консульств) у 22 країнах. Водночас іноземний дипломатичний корпус в Україні в той час був репрезентований 11-ма посольствами та дипмісіями, а також 33 консульствами з 20 країн світу.
Дорошенку належить велика заслуга у підготовці дипломатичних документів, низки договірних актів з іноземними державами. За його активної участі у липні – серпні 1918 року відбулася ратифікація Берестейського мирного договору з країнами Четверного союзу (крім Австро-Угорщини). Він також зумів вжити ряд важливих заходів, які змусили уряд генерала Сулькевича у Криму (що до цього проводив антиукраїнську політику) піти на переговори про форми державного об’єднання України (серпень 1918).
У жовтні 1918 Дорошенко робив спроби вступити у переговори з дипломатичними представниками країн Антанти у Берні. В 1919 році викладав в Українському Кам’янець-Подільському університеті. З кінця того ж року жив в еміграції, де займався головним чином науковою і викладацькою роботою. Викладав історію України в Українському вільному університеті у Відні, Празі, Мюнхені і Празькому університеті, на факультеті православної теології Варшавського університету тощо.
Один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі. Дмитро Дорошенко – автор близько тисячі праць з історії України, зокрема її міжнародних відносин, а також з проблем історіографії, джерелознавства, культури, літератури. Його чотиритомний твір «Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920)» посідає визначне місце в українській мемуаристиці, а двотомний «Нарис історії України» є вінцем його праці як ученого-історика.
Помер і похований Дмитро Дорошенко у Мюнхені.