Перший тур президентських виборів у Франції вивів на фінальну пряму екс-міністра економіки Еммануеля Макрона та лідера партії «Національний фронт» Марін Ле Пен. Перший набрав 23,75% голосів, друга «фінішувала» з результатом 21,53%, пише Катерина Пешко для Главком.
Другий тур виборів призначений на 7 травня. Два соцопитування, що були проведені у неділю одразу після оприлюднених даних екзит-полів, пророкують остаточну перемогу Макрону із 62–64% підтримки. До того ж кандидати від правлячої у Франції Соціалістичної партії Бенуа Амон та партії «Республіканці» Франсуа Фійон визнали поразку і вже закликали підтримати у другому турі Макрона. Та говорити про те, що інтрига тепер повністю відсутня, ніхто не береться.
Відповідно до мапи з даними, як саме розподілилися підтримка кандидатів у президенти Франції у департаментах країни, можна зробити висновок, що
Дані показали, що Ле Пен підтримали переважно східні регіони, її головного конкурента – західні. У Парижі ж за націоналістку проголосувало лише 5% виборців. Макрон у столиці отримав 34,83% голосів.
Після завершення першого туру президентських виборів лідер партії «Вперед!» Макрон зазначив, що французи «сьогодні однозначно перегорнули сторінку у французькому політичному житті», що виборці висловили своє прагнення змін, і його політична сила прагне закріпити цей успіх і на парламентських виборах. Натомість керівник передвиборного штабу Марін Ле Пен Давід Рашлінь заявив, що другий тур виборів президента стане «референдумом за чи проти глобалізації». А сама Ле Пен звернулася до «всіх патріотів» із закликом її підтримати. За її словами, на кону – виживання Франції. «Настав час звільнити французів від пихатих еліт», – сказала вона.
Чого чекати від Макрона?
Еммануеля Макрона у серпні 2014 року було призначено міністром економіки, промисловості та цифрових справ у другому уряді Вальса (вже екс-прем’єр-міністра). У відставку подав 30 серпня 2016-го, щоб взяти участь у президентських виборах.
Головним політичним досягненням Макрона називають прийняття в серпні 2015 року «закону економічного зростання, активності та рівності шансів», який отримав неофіційну назву «закон Макрона». Він передбачає лібералізацію деяких секторів економіки, зокрема відкриття магазинів по неділях, відкриття для конкуренції сектора автобусного транспорту тощо. Загалом реформи стосуються торгівлі, транспорту, роботи адвокатів і нотаріусів, арбітражу по трудових суперечках, будівництва жита та малого бізнесу.
Французи чекатимуть від нього подолання безробіття та полегшення податкового тягаря. У своїй програмі він обіцяє це зробити за рахунок зниження податку на житло та поліпшенням ситуації з бюджетом. Він підтримує ідею створення загального бюджету єврозони, що перекликається з пріоритетами розвитку ЄС. Його програма поєднує в собі заклики до ліберальних економічних реформ з відносно лівими обіцянками в тому, що стосується соціальної політики. Він говорить про зниження податків на бізнес, подовження робочого 35-годинного тижня, хоче, щоб компаніям було легше наймати та звільняти співробітників, хоче пропонувати допомогу з безробіття більшій кількості людей, у тому числі приватним підприємцям, ставить акцент на освіті та необхідності переходу на поновлювані джерела енергії, планує виділити 50 мільярдів євро на профосвіту для малого бізнесу. Прихильників Макрона приваблює зважена фіскальна політика, позитивне ставлення до Європи і місце Франції в ній та хороші взаємини зі світовими лідерами. Проміжну перемогу Макрона в першому турі вже оцінили у європейських країнах – передусім у Німеччині. Підтримав його і голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. А євро після першого туру вийшло на найвищий показник за останніх п’ять місяців.
Противники закидають найретинговішому кандидату банкірське минуле (натякаючи на лобіювання інтересів багатіїв) та відсутність сильної команди.
Чого чекати від Ле Пен?
Марін Ле Пен є головою «Національного фронту». І, як і її батько – засновник та багаторічний голова цієї партії Жан-Марі Ле Пен, має ультраправі переконання та у виступах послуговується антизахідною та антиєвропейською риторикою.
Марін Ле Пен пропагує протилежний Макрону напрям зовнішньої політики. Зокрема, звучать пропозиції відмови від Шенгенської угоди і закриття кордонів. Також Ле Пен заявляла про можливість виходу Франції з єврозони, ЄС і НАТО. Та в останні дні агітації сконцентрувалась на боротьбі з імміграцією і закриттям кордонів, пропонуючи інші питання винести на референдуми. З огляду на те, що біженці і іммігранти у Франції отримують різноманітні види соцдопомоги, а пересічні французи сплачують чималі податки, популярність лідерки «Національного фронту» значно зросла.
Вона також агітує за висилання нелегальних та обмеження потоку легальних мігрантів, збереження пенсійного віку у 60 років і 35-годинного робочого тижня та виступає проти політики мультикультуралізму. Ще Ле Пен хоче повернути франк.
Кандидатку звинувачували у нецільовому використанні коштів Європарламенту. Зараз вона відмовляється свідчити у цій справі, використовуючи депутатську недоторканність. Та, оскільки це не бюджетні гроші, для її рейтингів це не мало відчутних наслідків.
Чого чекати Україні?
Результат виборів у Франції, а ця держава є учасницею «нормандського формату» з вирішення конфлікту на Донбасі, для України може мати доволі серйозні наслідки.
Серед двох претендентів на посаду президента Франції саме Макрон вирізняється позитивною риторикою стосовно України. Він засуджував російську агресію та говорив про необхідність посилення Євросоюзу. З одного боку, він постійно нагадує про порушення Росією міжнародного права, маючи на увазі анексію Криму. Він також за розширення санкцій проти Росії, якщо не буде прогресу у втіленні Мінських домовленостей. Але, з іншого боку, він також говорить і про необхідність діалогу з РФ, хоча цей діалог має бути «вимогливим».
Російські ЗМІ під час виборчої кампанії розганяли чутки про гомосексуальні зв’язки Макрона (Макрон, як відомо, у 2007 році одружився зі своєю колишньою вчителькою Бріджит Троньо, старшою від нього на 24 роки, в яку начебто був закоханий ще за шкільних часів). Кандидат у президенти спростовував інформацію про свою нетрадиційність. А керівник його кампанії Річард Ферранд заявляв про хакерські атаки на їхні сервери з Росії.
Ле Пен вважається відвертим прихильником президента Росії Володимира Путіна і закликає до зближення з Росією.
Вона опинялась у центрі скандалів також через те, що отримала від Чесько-російського банку (власником якого є росіянин Роман Попов) на проведення кампанії «Національного фронту» кредит розміром 9 мільйонів євро. Політик відверто заграє з Москвою та говорить про безглуздість санкцій і російський Крим.
«Я завжди виступала за скасування санкцій, які вважаю контрпродуктивними. Я вважаю нехтуванням демократичних прав заборону парламентарям розмовляти один з одним. Сподіваюся, що я зможу відстояти скасування «чорних списків» щонайменше на території Франції», – сказала вона на березневій зустрічі зі спікером Держдуми В’ячеславом Володіним у Москві. Столицю Росії Ле Пен напередодні виборів відвідала для обговорення російсько-французької співпраці у боротьбі з тероризмом. Партія «Національний фронт» до того ж направляла своїх депутатів на території «республік», проголошених за сприяння Росії на окупованій українській території.
Світова преса про вибори у Франції
«Жага змін на фоні п’ятирічки Франсуа Олланда (чинний президент Франції. – «Главком»), яку було визнано провальною усіма, ще ніколи не була настільки сильною. І праві вперше у своїй історії не будуть представлені у другому турі президентських виборів, – написала Le Figaro (Париж, Франція). – Еммануель Макрон, напевно, стане наступним президентом Франції… Звісно, якщо обирати між грипом та холерою – між продовженням олландівського спаду та негайною катастрофою – політичною, соціальною і фінансовою у разі виходу країни із зони євро, то вибір стає очевидним».
«Останні опитування громадської думки показують, що Макрон легко здобуде перемогу над Ле Пен… Але навряд чи можна бути абсолютно переконаним у цьому, – пише The Wall Street Journal (Нью-Йорк, США). Все-таки економіка Франції протягом минулих 15 років серйозно постраждала від неефективного управління основних політичних партій. Вибір, який доведеться зробити французам, дехто описує як вибір між «народною» Ле Пен і представником істеблішменту Макроном. Однак правильніше було б сказати, що вони представляють два різних бачення французького націоналізму. Ідеологія крові та ґрунту, яку просуває Ле Пен, всім відома. Завдання для Макрона на наступних два тижні – знайти і запропонувати гідну довіри ідею і програму для будування… впевненої в собі Франції».
«Зіштовхнулися дві країни: сільська, яка голосувала переважно за Ле Пен, і міська, що віддала перевагу Макрону. Рідко коли розлом між двома Франціями на мапі виборів буває настільки очевидним. Навіть подвійний розлом: між сільською і міською Франціями, з одного боку, і сходом і заходом, з іншого», – цитують ЗМІ Le Monde (Париж, Франція).
«Якщо в останній момент нічого не завадить Макрону, то цей центрист, що несподівано став відомим, переможе у другому турі і стане наступним президентом Франції, – прогнозує The Times (Лондон, Великобританія). – Європейські політики видохнуть з полегшенням від такої перспективи, однак її навряд чи можна назвати виграшем… Макрон, у цілому, невідома величина… Якщо він не зможе виявити причини тривалого економічного застою Європи, то буде лише накопичувати проблеми. А якщо Ле Пен, всупереч прогнозам, вийде переможцем у другому раунді, вона запропонує отруйну суміш ксенофобії і протекціонізму, яка на вирішить проблем Європи».