Весь християнський світ живе напередодні великого ювілею Реформації. 500 років тому почалася нова епоха — і для християнської церкви, і для всієї нашої цивілізації.
31 жовтня 1517 чернець-професор Мартін Лютер прибив до дверей віттенгбергской церкви свої 95 тез. У них він розкритикував зловживання католицької церкви і влада Папи відпускати гріхи за гроші.
17 лютого у приміщенні Обласної наукової бібліотеки, що у місті Хмельницькому, за ініціативи Департаменту освіти та науки, Управління культури, национальностей, релігій та туризму Хмельницької облдержадміністрації відбувся круглий стіл за участю представників органів влади Хмельницької області та представників релігійних організацій. Захід було присвячено вшануванню 500-річчя Реформації.
В сьогоднішній Україні саме церкви користуються найвищим рівнем довіри, а значить, можуть зіграти ключову роль в реформуванні всього суспільства. Можна сказати і так: реформування суспільства починається з Реформації в церкві. Якщо духовною основою для нашої культури і центром нашої історії є християнство (недарма хрещення Русі — це ще й початок нашої державності), то все залежить від нього, саме воно може і повинно стати головною перетворюючої силою.
Що нового принесла Реформація, як вона змінила християнство? Реформатори не вигадували нічого нового. Вони читали першоджерело — Біблію, і намагалися привести життя церкви відповідно до неї.
Що з усього цього спадщини Реформації нам важливо знати і розуміти в першу чергу?
По-перше, християнство — це завжди особиста віра і живі стосунки з Богом. Це не просто «ходити до Церкви», це жити по вірі.
Як заявляв Мартін Лютер: «Людина рятує душу НЕ через Церкву, а через віру».
Натхненний уважним вивченням Біблії, Лютер заново відкрив для себе апостольські слова: «А праведний житиме вірою» (Гал.3: 11).
Нам теж важливо зрозуміти, що християнство — не тільки «віра батьків і дідів», але віра особисто наша і нашого покоління, тоюто це особисте знайомство і безпосередні відносини з Богом.
По-друге, Реформація повернула вищий авторитет Святого Письма. Не Папа, не імператор, але Боже Слово володіє духовною владою вчити, судити, рятувати. Сам Лютер відмовлявся визнавати звичаї, авторитети і аргументи, які базуються на Біблії. «Істинне скарб Церкви — це пресвяте Євангеліє», — говорив він.
Українцям також варто зрозуміти: дорожити варто не стільки своєю християнською традицією, скільки Словом Божим. До тих пір, поки наш народ не зробить Євангеліє настільною книгою для щоденного читання і керівництвом до життя, Україну не варто вважати ні православною, ані в будь-якому сенсі християнською.
По-третє, в християнстві і християнському способі життя важливі особисті переконання. Тільки ті принципи і цінності мають сенс, за які не страшно померти. Свою знамениту захисну промову перед імператором, князями і церковними ієрархами Лютер закінчив так: «На тому стою, і не можу інакше. Хай допоможе мені Бог». Сказати такі слова може лише людина віри, лише сильна і вільна особистість.
Сьогодні, в епоху безпринципності і всеїдності, споживацтва і пристосуванства нам важливо прояснити наші християнські переконання і зберегти їм вірність. Нам важливо зважитися на самозвіт: відповісти собі самим, що саме робить нас християнами і чи готові ми стояти на цих принципах.
Нарешті, реформатори зблизили церкву і світ, виправдали і освятили звичайне життя, мир і людську працю. Як говорив Лютер, «Праці ченців і священиків, якими б тяжкими і святими вони не були, ні на йоту не відрізняються в очах Бога від праці селянина в полі або жінки, яка працює по господарству».
Дата проведення круглого столу вибрана не випадково. Саме сьогодні, 17 лютого 2017 року, Українська католицька церква відзначає 125 років з дня народження видатного релігійного діяча, Верховного Архієпископа Львівського — предстоятеля Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого (у світі Йосиф Коберницький-Дичковський).
З використанням матіралів: 500 років Реформації