Гендерна «рівність»: Топ-10 порушень прав жінок в Україні

Дискримінації жінок в Україні не існує? Міф!

Елена Черная досліджувала це питання для Центру Інформації про права людини.

Думку про те, що дискримінації жінок не існує, можна почути часто. І від знайомого програміста, і від рядового «диванного експерта», і від серйозного керівника компанії або… політичного діяча. Чи справді? Звернімося до фактів.

Amnesty International відкрито заявляє, що «незважаючи на певний прогрес, гендерна нерівність залишається в кожному суспільстві. Жінки і дівчата продовжують відчувати дискримінацію за ознакою статі та множинного порушення прав людини ».

За даними ООН «немає жодного регіону, країни або культури, в якій би жінки не піддавалися насильству».

ОБСЄ закликає до впровадження реформи з гендерної рівності на загальнодержавному рівні.

Згідно зі звітом Світового економічного форуму «The Global Gender Gap Report 2016», більше 10 років досліджень виявили, що зменшення нерівності між статями відбувається занадто повільно, щоб зникнути протягом нашого життя.

Хтось може подумати, що все це мало стосується України. Однак відповідно до Індексу гендерної нерівності 2016 року, Україна визнана найгіршою для жінок країною в Європі, поряд з Туреччиною, В’єтнамом, Аргентиною і Монголією — в світовому масштабі.

З якими випадками дискримінації стикаються у своєму житті українські жінки тільки тому, що належать до жіночої статі? Спробуємо нижче розібратися зі свіженьким Топ-10 порушень прав жінок.

 

1. Заборона доступу жінок до 458 професій:

 

Навіть не віриться, але до сих пір існує цей радянський анахронізм, псевдотурбота про жінок і їхнє здоров’я, що фактично прирівнює жінку до особи, яка не здатна прийняти самостійне рішення.

Згідно з позицією представників офіційної делегації України, що була озвучена 16 лютого 2017 року під час звіту про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок — це є порушенням прав жінок.

І справа не тільки в тому, що серед цих професій — теслярі, машиністи або слюсарі, але і в тому, що цей список-псевдотурбота обмежує право жінки на доступ до заробітку, іноді — єдиному доступному в регіоні. Ніяких винятків за віком (наприклад дітородного), здоров’ям жінки (може або не може мати дітей) або сімейним станом — не робиться.

 

2. Ненадання необхідної допомоги жінкам — постраждалим від домашнього насильства:

 

За статистикою Національної поліції, кількість звернень до поліції за фактами насильства в сім’ї — це близько 130 тисяч в рік, постраждалі — переважно жінки. У той же час кримінальної відповідальності за таке насильство не встановлено, системи комплексної і невідкладної допомоги жертвам домашнього насильства не створено…

Наприклад, з 300 судових рішень про насильство в сім’ї, проаналізованих «Ла Страда-Україна», в 109 випадках порушники не були притягнуті до відповідальності, в 28 випадках — не були покарані через неправильно складені протоколи, а в 13 випадках — через за недотримання терміну передачі протоколу до суду.

3. Більш низька оплата праці жінок порівняно з чоловіками на тих же посадах:

 

Згідно з даними Державної служби статистики, жінки отримують на 36,5% меншу зарплату, ніж чоловіки при рівних посадах і навичках.

За результатами інших досліджень, цей розрив ще більше: так, в бізнес-секторі в 2015 році він становив 41%, причому на позиціях топ-менеджера, старшого фахівця або керівника групи жінки отримують лише 0,58% від зарплатні чоловіка.

Така ситуація прямо суперечить взятим Україною на себе міжнародних зобов’язань.

 

4. Принизливі і образливі висловлювання на адресу жінок від офіційних представників держави, публічних осіб, представників ЗМІ:

 

Кандидати в президенти відправляють жінок на кухню, прем’єр-міністри авторитетно заявляють, що жінкам не місце в управлінні, а голова Верховної Ради запросто може дозволити собі фрази типу «чоловік — це вища істота, оскільки жінка створена була з ребра Адама. Відповідно вона вже стоїть на нижчому щаблі» (скандал у 2012 році від тодішнього голови Володимира Литвина).

Мало?

Зовсім нещодавно спецпрокурор Назар Холодницький заявив, що він «не дівка, щоб його до чогось примушувати», а депутат Антон Геращенко — порадив жінці «йти заміж і народжувати, а не займатися політикою».

Заголовки ЗМІ про «блондинок» на цьому тлі виглядають майже безневинними жартами.

 

5. Всеохоплюючий сексизм в рекламі, ставлення до жінки як до об’єкта:

 

Впевненість, що оголене жіноче тіло продасть будь-який товар, схоже, не покидає голови багатьох українських «рекламотворцев». Тому на багатьох білбордах країни спокусливі жіночі образи в непристойних позах або з неоднозначними репліками «продають» все: від бетону до суші.

Причому вікового обмеження немає: цю рекламу бачать все, в тому числі діти та підлітки, утверджуючись у відповідному ставленні до жінки, як до тіла.

Щоб зрозуміти, чи є в рекламі сексизм, досить замінити жіночий образ на чоловічий: зазвичай це виглядає абсурдно, недоречно або іронічно.

 

6. Покладання турботи про дітей і домашній роботі переважно на жінок:

Турбота про дітей в Україні залишається суто жіночою справою. Саме жінки надовго йдуть в декрет (набагато довше, ніж годують дитину грудьми), саме жінки беруть відпустку, коли дитина хворіє, саме бабусі дивляться за онуками, навіть якщо є дідусь теж.

Як наслідок, поки чоловіки розвиваються професійно або відпочивають, жінка зайнята в неоплачуваній сфері, робота в якій не помічається та сприймається як належне.

Фактично через це жінка піддається дискримінації в трудових відносинах, адже це їй потім забирати дитину з садка (отже, вона не зможе затриматися на роботі), організовувати дитяче дозвілля і свята (в той час, як могла б краще освоїти нову комп’ютерну програму) , і, звичайно, це їй турбуватися про дитяче харчування і прибирати дитячий безлад в будинку. Хоча могла б ходити на курси англійської та отримати підвищення на роботі.

Згідно з дослідженням Світового економічного форуму, жінки в середньому працюють на 50 хвилин в день довше, ніж чоловіки, причому неоплачувана праця жінок становить майже 5 годин в день, в той час, як у чоловіків — півтори години.

 

7. Закріплення дискримінаційних стереотипів по відношенню до жінок в дитячих і підліткових освітніх програмах:

 

Ще свіжий у пам’яті скандал з приводу освітнього курсу «Сімейні цінності», який розповідав дітям, що «чоловік — творець, який завжди прагне до новизни», а «справжня жінка ніколи не сперечається, не доводить, не намагається керувати ситуацією».

Подібні стереотипи часто зустрічаються в дитячих книгах для молодшого віку, в літературі, підручниках для школярів і посібниках, схвалених відповідними міністерствами.

Їх кількість настільки велика, а вплив починається з настільки раннього віку, що і розумні дорослі люди іноді щиро вірять, що жінки гірші в точних науках, більш схильні до емоцій або не здатні до управління.

У той же час, в Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (яка є обов’язковою для України), зазначається, що держави повинні вживати всіх можливих заходів з метою «змінити соціальні та культурні моделі поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та інших проявів, заснованих на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї зі статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок.»

8. «Скляна стеля»: незначна репрезентація жінок на керівних посадах і у владі:

 

У Верховній Раді сьогодні тільки 11,85% від загального складу депутатів — жінки, причому це найбільша цифра за весь час незалежної України. У Європі ситуація не набагато краща — в середньому по Європі цей показник становить 23,4%.

У 2015 році в Міністерстві закордонних справ не дивлячись на співвідношення чоловіків і жінок приблизно 70% на 30%, з 600 працівників лише 38 жінок займали керівні посади. Лише близько 4% послів України — жінки, при цьому не було жодної жінки, яка б очолювала зовнішньополітичне відомство країни.

Що ж стосується приватного сектора, то жінок-керівників в Україні вчетверо менше, ніж чоловіків, за даними HeadHunter Україна.

 

9. Відсутність будь-якої відповідальності клієнтів секс-індустрії:

 

На відміну від жінок в секс-індустрії, відповідальність яких встановлена ​​Кодексом України про адміністративні правопорушення, клієнти цих жінок звільнені від відповідальності. Тобто ті, хто створює попит, хто живить всю багатомільйонну індустрію, не несуть відповідальності. А ті, хто залучений в проституцію (11% з них — дівчата 12-15 років, 20% — дівчата 16-17 років, тобто 31% неповнолітніх) — переслідуються за законом.

 

10. Занадто мале покарання або звільнення від відповідальності за згвалтування:

 

Тільки в 2015-2016 роках в ЗМІ потрапила інформація про кілька жахливих справ, коли навіть при визнанні насильниками свого злочину, вони виявлялися на волі.

Так, суддя Радехівського районного суду Львівської області за зґвалтування неповнолітньої призначає умовний вирок і 3416 грн 21 копійку штрафу. Іванківський районний суд Київської області звільняє насильника від відбування покарання з випробувальним терміном, тому що зґвалтування сталося «неприродним способом». Колегія суддів Старосамбірського районного суду у Львівській області за зґвалтування, вчинене групою осіб, призначає звільнення від відбування покарання з випробуванням (серед обставин справи — один із нападників був у зоні АТО).

Цей Топ-10 — дуже умовна цифра, так як всі випадки дискримінації та порушень прав жінок в сучасному суспільстві, на мій погляд, не описати і на 100 прикладах.

Звичайно, не маючи достатніх знань і не риючись в пошуках статистичної інформації, можна намагатися фантазувати про «справедливі причини» такого стану речей, згадувати природу, релігійні канони або робити будь-які інші спроби виправдати ситуацію або свої погляди. Це цілком нормально, і цілком зрозуміло: не кожен здатний витримати і відразу прийняти таку неприємну реальність.

Але в такому разі не варто «компетентно» стверджувати, що дискримінації жінок не існує…