День вчителя у 2017 році в Україні відзначають 1 жовтня, передає 24tv.ua. Професійне свято працівників сфери освіти щороку припадає на першу неділю жовтня.
Всесвітній день вчителя за рішенням ЮНЕСКО завжди відзначають 5 жовтня. Лише в Україні та деяких країнах пострадянського простору це свято має «плаваючу» дату.
Зазвичай у цей день учні намагаються якнайкраще привітати свої вчителів у школах, а оскільки неділя вихідний, то вітають в п’ятницю, що їй передує. Школярі висловлюють свою подяку за працю, знання і турботу. У школах діти дарують вчителям квіти, влаштовують сценки або малюють стінгазети.
Саме з нагоди такого вагомого свята, сайт 0382.ua вирішив поспілкуватися з чарівною інтелектуалкою, жінкою-вчителем, яка представила Хмельницький на престижному конкурсі Global Teacher Prize. Оксана Ратушняк — вчитель математики в Гімназії №1 пройшла в ТОП-20 кращих вчителів України.
— Оксана Григорівна, судячи з розповідей про Вас, можна зрозуміти, що вчителювання — це справжнє покликання, а не лише робота. Коли це зрозуміли та обрали для себе такий шлях?
Я народилась у сім’ї педагогів. Бабуся була вчителем російської мови та літератури, батько — був вчителем фізики та астрономії і мама— вчитель фізики. Мене змалечку брали в школу, тому з юних років я звикала до цієї атмосфери. Розумієте, в нашій сім’ї жили школою, дітьми, хвилювалися за кожного учня, я це все бачила і поступово формувалося бажання бути вчителем, бути з дітьми…
— Чому обрали саме математику, адже батьки викладали фізику?
Звичайно, батьки здивувалися, коли дізналися, що хочу стати саме вчителем математики. Але її точність, чіткість, витонченість геометрії мене завжди приваблювала. Було багато порад від друзів, всі казали: «Нащо тобі це вчителювання? Цей вчитель завжди бідний». Мене ці слова якось зовсім не хвилювали, бо чітко знала, що це моє.
— Все ж таки основні цінності зовсім не матеріальні…
Звісно. Вчитель не бідний. Він багатий — душею, щирий — поглядами, біля нього завжди діти — я вважаю, що це справжнє багатство. Зараз, ми повинні не лише навчати, а й самі вчитися. Діти багато чого можуть навчити.
— Ви говорите, що важливо не лише вчити, а й вчитися. Що найбільше мотивує та дає сили не зупинятися?
Діти. Теперішнє покоління дуже активне та розвинуте, діти змалечку знають значення слова «гаджет» та вміють шукати інформацію. Ми, вчителі, завжди повинні не лише йти в ногу, а й бути на крок попереду. Я вчуся чомусь новому, щоб учні змогли взяти від мене все найкорисніше.
— Як шукаєте підхід до школярів, адже кожен — це окрема історія та свій, часом складний, характер?
Скільки дітей, стільки різних характерів. Все залежить від сім’ї. Найголовніше, відчути кожну дитину, полюбити її такою, якою вона є. Використовую тільки індивідуальний підхід. Тут дрібниць не буває, дитина відчуває увагу і навіть незначна похвала може підштовхнути її рухатися вперед і старанно навчатися. Помічати кожного, довіряти кожному — тоді у відповідь реакція буде така ж. Дітей не обдуриш, вони одразу помітять нещирість.
— І про GTP (Global Teacher Prize). Цей конкурс для Вас винагорода за повсякденний труд чи якась ціль?
Все-таки, більше винагорода за працю.
— Розкажіть, як починався для Вас цей конкурс…
Влітку почула про нього по телебаченні та запитала себе: «Чому б ні?». Впевнено та спокійно кожного вечора у вільний час я починала заповнювати анкету. Все написане потрібно було підтверджувати матеріалами: фотографіями, відеороликами… З надзвичайною насолодою я прожила це літо, адже завдяки збору цих матеріалів мала можливість пригадати всі 22 роки своєї роботи. Потім, коли подзвонили з Києва та сказали, що я пройшла — одразу не повірила, і навіть увімкнула диктофон на телефоні, щоб записати розмову.
— В середу, 20 вересня, Ви повернулися з Одеси, де організатори конкурсу зібрали 20 кращих вчителів. Які враження від поїздки?
Ті вчителі, що були в Одесі — дуже креативні, творчі та активні люди. Якби їх зібрати в одній школі, був би просто феєрверк емоцій. В кожного безліч ідей та планів, ніхто ні разу не скаржився на долю вчителя чи низьку зарплатню. Всі ми бажаємо зробити так, щоб і вчителі, і діти щоранку хотіли йти до школи.
— Які випробування для Вас підготували організатори?
У перший день була самопрезентація. Кожен до цього завдання підійшов креативно: одні розповідали про свій життєвий шлях, хтось — зробив презентацію, ніби ми всі сидимо біля вогнища та розповідаємо свої історії. Я зняла та змонтувала відеофільм. Наступного дня ми були на пляжі, Майкл Вамайя (член журі та один з 10 кращих вчителів світу) навчав нас танцювати. Складно, навіть, передати наскільки він позитивна людина. Одні перехожі думали, що ми якась секта, а інші — танцювали разом з нами. Потім ми брали інтерв’ю в людей, які засмагали на пляжі. І наприкінці нам влаштували квест по місту, а Одеси ніхто з вчителів не знав. Було цікаво і весело, але вкінці дня здавалося, що не відчуваю рук та ніг.
— Прозвучала така фраза: «Основне завдання для нас всіх, щоб учні та вчителі йшли до школи із задоволенням». На Вашу думку, дозволяє сучасна система освіти повністю розкрити потенціал як учням, так і вчителям?
Нам потрібні кардинальні зміни. І їх потрібно починати з вчителів та батьків, тому що батьки ще вчилися в радянській школі і вони впевненні, що лише через сувору дисципліну потрібно навчати. На мою думку, варто зважати на те, що діти зараз — інші, і методи повинні бути теж інші. Потрібний дієвий підхід до роботи, діти не можуть просто сидіти 45 хвилин. Їм потрібно діяти, спілкуватися, висловлювати свої ідеї та дискутувати.
— Освітня реформа зможе допомогти це змінити?
Надіюся, що її доведуть до кінця. «Нова українська школа» — це те, за що ми боремось. Дуже хочеться, щоб кожен вчитель переформатував свій урок на діяльнісний підхід.
— Тепер трішки про проблеми на місцевому рівні. За результатами ЗНО 2017 лише два навчальних заклади з Хмельницького потрапили в ТОП-200. Де ховається проблема, адже для Хмельницького це досить неприємний показник?
У рейтингу провідні місця займають здебільшого спеціалізовані школи. Ці навчальні заклади розпочали раніше профілізацію, тому в них такі високі результати. Ми ж чекаємо «Нову українську школу», вона повинна Хмельницькому також дати поштовх до цієї профілізації.
— В майбутньому бачити себе на керівній посаді? Наприклад, в департаменті…
Була пропозиція стати директором в іншій школі, але я відмовилась. Моє місце тут, поруч з дітьми. Комусь же потрібно бути вчителем.
— Давайте, хоч наприкінці розмови відійдемо від серйозних тем. Є робота, а є хобі… Чим захоплюєтесь, окрім вчителювання?
Можливо здивуєтесь, але моє хобі — складати сценарії, пісні, режисерувати фільми, готувати з класом вечори. Я живу святами, складаю сценарії та завжди намагаюся бути на одній хвилі з учнями.
— Улюблене місце в рідному Хмельницькому?
Люблю все місто, а найкраще місце завжди там, де є мої друзі.