10 листопада 1764 року в Україні було ліквідовано гетьманство

10 листопада 1764 року російською імператрицею Катериною ІІ в Україні було остаточно ліквідовано гетьманство. Про це повідомляє Укрінформ.

Вся повнота влади зосередилась в руках новопризначеного президента Другої Малоросійської колегії (1764-1786) генерал-губернатора Петра Румянцева.

Прагнучи зосередити у своїх руках всю повноту влади над усіма землями величезної імперії, Катерина ІІ поставила перед державним апаратом імперії завдання позбавити Україну-Гетьманщину, Ліфляндію та Фінляндію державної автономії.

«Поводитися з ними як з чужими землями, — вважала імператриця, — було б явною дурницею… Ці провінції… треба легкими засобами привести до того, щоб вони обрусіли і перестали дивитися, як вовки до лісу».

У перші роки свого царювання Катерина не робила різких рухів – вичікувала. Але під новий 1764 рік вона отримала з Глухова інформацію про те, що з’їзд старшин підготував документ, у якому йдеться про відновлення в Україні порядку обрання гетьмана вільними голосами, регулярного скликання представницького від старшин органу – сейму або генеральної ради, заснування вищої судової інстанції – трибуналу, відновлення митниць на кордоні з Росією (митний кордон з Росією було ліквідовано 1754 року), повернення Гетьманщині відторгнутих земель, припинення безплатного утримання в Україні російських полків, повернення українському народу боргів за останні турецьку та прусську війни та ін.

Почувши таке, Катерина ІІ сполошилася і негайно викликала Розумовського до Петербурга – зажадала добровільного складення повноважень. Одночасно, побоюючись збройного виступу українців, вона таємно надіслала до українських кордонів кілька полків, привела в бойову готовність війська, дислоковані в Україні, та заарештувала українську артилерію, а Сенат заборонив виробництво у Гетьманщині пороху ( такий собі аналог сучасної ядерної зброї).

У 1767 році під час виборів до єкатерининської законодавчої комісії українське старшинство і козацтво висловили Катерині ІІ своє незадоволення її політикою, але марно – після ліквідації української держави – Гетьманщини, російській цариці жодні заяви були не страшні.

Як відомо, у 1775 році вона знищила Запорізьку Січ – останній оплот української державності, 1782-го розчленувала Гетьманщину на Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, під час урочистого відкриття яких народ був зобов’язаний кричати: «Віват, Вєлікая Єкатєріна!».

Наступного, 1783-го року цариця, аби українці краще відчували її «матєрнєє попєчєніє», закріпачила їх, а ще заборонила козацьке військо, запровадила російську мову викладання в Києво-Могилянській академії, а 1785 року надала українським старшинам за слухняність права російського дворянства. До того ж Катерина ІІ не забувала й про історію: саме за її правління росіяни добряче «підчистили» українські книгозбірні та підправили власну історію.

Саме німкеня Катерина ІІ почала називати себе спадкоємицею Володимира Великого, тобто, «ноги» сучасного російського великодержавного шовінізму – звідти. Попри те, що на службі Російської імперії перебувало чимало талановитих українців (приміром, Олександр Безбородько і Петро Завадовський були її секретарями), вона ніколи не симпатизувала українцям. У 1787 році, подорожуючи на південь України, у листі з Києва писала, що ніде у своєму житті не бачила провінції, де б люди були такі дурні та гидкі, як в Україні.

Отже, було б цілком доречно, якби статуя Катерини ІІ з’явилася біля Кремля (на місці св. Володимира), а не в Одесі.

 

 

Читайте також:

Найвідоміші отамани Запорізької Січі

14 серпня 1775 року Катерина ІІ царським маніфестом ліквідувала Запорізьку Січ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *