Імена п’ятьох наймолодших Героїв Небесної Сотні будуть увічнені в іменних стипендіях

Уряд України найближчим часом має встановити державні іменні стипендії в честь героїв Небесної сотні. Про це повідомляє Страна.ua з посиланням на прес-службу глави держави.

Відповідне розпорядження віддав президент Петро Порошенко під час зустрічі з сім’ями героїв Небесної сотні.

«Просив би Прем’єр-Міністра і наш Уряд підтримати ініціативу щодо встановлення державних іменних стипендій на честь Героїв Небесної Сотні найкращим студентам, молодим науковцям та учням», – сказав Президент.

Глава держави наголосив, що стипендії мають носити імена п’ятьох наймолодших за віком загиблих учасників Революції Гідності – Устима Голоднюка, Назара Войтовича, Юрія Поправки, Романа Гурика і Дмитра Максимова. «Вважаю доречним встановлення таких стипендій в учбових закладах, де вони мріяли навчатися», – додав Петро Порошенко.

Президент України також зазначив, що «для того, щоб побудувати країну, про яку мріяли Герої Небесної Сотні, необхідні внутрішній мир і тверда підтримка світу у боротьбі із зовнішньою агресією».

Зустріч відбулася на території Михайлівського собору. Після зустрічі Президент разом із родинами Героїв Небесної Сотні взяв участь у панахиді за загиблими героями.

 

 

Наймолодші Герої Небесної сотні:

 

Назарій Юрійович Войтович (2 червня 1996, с. Травневе, Збаразький район, Тернопільська область, Україна — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник Євромайдану, студент Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу. Герой України.

Назар Войтович — наймолодший Герой Небесної Сотні. На момент загибелі Войтович Назар ще не досягнув повноліття – йому було лише 17 років…

Увечері 19 лютого Назар вирушив до Києва. То була його перша й остання поїздка. Хлопець пробув на Майдані близько трьох годин. Зранку 20 лютого в розпал кривавих подій на Інститутській його застрелив снайпер.

До річниці загибелі хлопця у школі відкрили музей пам’яті Героя, де зібрали його картини, атрибути з київського Майдану: бруківку, каски, щити, протигази, коктейлі Молотова, прапори, шини та інше. Батько Назара намалював на всю стіну картину про Майдан.

 

Устим Володимирович Голоднюк (нар. 12 серпня 1994, м. Збараж, Тернопільська область, Україна — пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — громадський активіст Євромайдану, боєць 38 сотні самооборони майдану. Герой України.

На Майдані був від листопада. Під час нападу силовиків 30 листопада був сильно побитий, але згодом знову повернувся на Майдан. Помер у готелі «Україна» внаслідок вогнепального поранення в голову, отриманого на вул. Інститутській біля станції метро «Хрещатик».

Похований у Збаражі. Іменем Устима названа його 38-а сотня.

Устиму Голоднюку було 19 років… Устим загинув о 09:55. Він біг зі щитом та бинтами на допомогу пораненим. Він загинув у бою.

У часи найбільшої небезпеки Устим сміявся: “Небо падає!” Сьогодні уже можна не переживати — небо не впаде. Його для нас тримають атланти, його для нас тримає Устим.

Останній його запис у соціальних мережах: “Рабів до раю не пускають”. Наш обов’язок — почути його.

 

Поправка Юрій Юрійович (11 вересня 1995, Морозівка — квітень 2014, Слов’янськ) — студент КПІ (заочно, факультет соціології та права), учасник Революції гідності. Одна з перших жертв війни на сході України. Закатоване тіло Юрія було знайдене 22 квітня 2014 року разом з тілом Володимира Рибака. Герой України.

Активно підтримував Революцію Гідності, стояв на передовій. Був бійцем 23-ї сотні Самооборони Майдану. Псевдонім – «Патріот». Згодом приєднався до «Правого сектору», а під час сутичок із бійцями «Беркуту» отримав поранення в ногу.

З початку протистоянь на Сході поїхав на Донбас, де 17 квітня разом з товаришами його було взято в полон неподалік від Слов’янська.

22 квітня тіло Юрія Поправки зі слідами численних тортур було знайдено у річці Торець.

 

Гурик Роман Ігорович (2 жовтня 1994, Івано-Франківськ, Україна — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — протестувальник Євромайдану, студент факультету філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Герой України.

Він народився в родині, де п’ятеро полягло за Незалежну та Соборну Україну, де берегли традиції роду. Зростав на вулиці, яка носить ім’я гетьмана України Івана Мазепи і межує з вулицями Січових стрільців, Короля Данила, Пилипа Орлика. Майже кожного дня його шлях пролягав повз будинок (вул. Шевченка,1), де 3 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки (об’єднання ЗУНР і УНР в Соборну Україну).

Багато читав, вивчав іноземні мови, вчився грати на гітарі, опановував хореографію, займався спортом, мандрував, мріяв про море.

Паралельно з навчанням в університеті, пройшов відповідні курси для вступу в Морську академію в м. Щецині (Польща), де мав намір вивчати навігаторство.

У період революційного протистояння він їздив у столицю чотири рази, попередньо написавши заяву: «Прошу дозволити мені не відвідувати заняття …. у зв’язку з необхідністю поїхати на Майдан». Востаннє поїхав до Києва 15 лютого зі своїм хресним.

19 лютого 2014 р. Його життєвий шлях обірвала куля снайпера, влучивши в голову.

 

Максимов Дмитро В’ячеславович (17 листопада 1994, Київ, Україна — 19 лютого 2014, Київ, Україна) — спортсмен-дефлімпієць, загиблий під час Євромайдану. Герой України.

Майстер спорту України, срібний та бронзовий призер із дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії 2013 року. Бронзовий призер чемпіонату світу зі східних єдиноборств серед глухих, що проходив на острові Маргарита (Венесуела) у 2012 року. Він був надією національної збірної команди України.

Прийшов на мирний мітинг демократично відстоювати Українську державу. Таємно, щоб не хвилювати рідних, Дмитро ночами охороняв барикади і допомагав стримувати атаки силовиків. У нього була прекрасна фізична підготовка. Він жбурляв каміння дуже далеко.

18 лютого, коли у людей кидали бойовими гранатами, Дмитро кинувся в сторону, де були поранені.

Без щита він прийняв увесь удар на себе. Йому відірвало руку і понівечило тіло. Його намагались врятувати, але хлопець помер від великої втрати крові. Тіло було дуже понівечене, його впізнав тренер

 

Читайте також:

Родини загиблих на Майдані заснували проект «Відзнаки Героїв»

 

З використанням матеріалів: Родини Героїв Небесної сотні