Марш рівності: історія ЛГБТ-прайдів

Перший прайд в історії

Історія Маршів рівності стартує з 1969 року, коли у Нью-Йорку в гей-бар Стоунволл-інн відбувся поліцейський рейд, який завершився сутичками та масовими арештами. Тоді тисячі обурених ЛГБТ-представників вийшли на демонстрацію проти дій правоохоронців та вчинили опір репресіям.

Ці події стали першим випадком в історії, коли люди вчинили опір узаконеній державою системі переслідування сексуальних меншин. Згодом демонстрації отримали назву Стоунвольські бунти, які стали одним із символів боротьби ЛГБТ-руху за громадянські права. Це повстання дало поштовх до розвитку численних ЛГБТ-організацій.

Того ж року ЛГБТ-активіст Крейг Родвелл на конференції запропонував щорічно відзначати річницю Стоунволла масовим маршем. Так у 1970 році відбувся перший в історії гей-прайд – активісти вийшли проти кримінального переслідування та дискримінації.

ЛГБТ-прайди у світі

Згодом ініціативу підхопили Чикаго, Атланта, Торонто, Лос-Анджелес та Сан-Франциско. У 1978 році під час 8-го гей-прайду у Сан-Франциско замайорів тепер усім відомий веселковий прапор, створений художником Гілбертом Бейкером.

У тому ж році перша ЛГБТ-демонстрація відбулась у Європі, а саме у Лондоні. Далі був Париж (1971), Берлін (1979) та Дублін (1983). Так у світі почали проводити Марші рівності.

У різних країнах прайди називають по-різному. У Німеччині та Швейцарії їх називають «Крістофер-стріт День», у Латвії це «Дні Дружби», в Австрії – «Веселковий парад», а у Нідерландах – «Рожева Субота».

Також у кожній країні також є своя певна форма проведення. Це може бути як фестиваль, так і парад, мітинг або ж марш, ярмарок, пікнік чи свято-карнавал. В Україні та Росії це, зазвичай, – правозахисна демонстрація.

До слова, у столиці Нідерландів проводять «Амстердамський гей-прайд» – по водних каналах міста пропливають оздоблені кораблі-платформи. Цю подію підтримує влада міста.

З часом ЛГБТ-паради почали проводити у майже всіх країнах Північної та Південної Америки, в Австралії, Таїланді, Новій Зеландії, Японії, Тайвані, ПАР, Туреччині, Ізраїлі, Індії та інших країнах.

Одним з наймасштабніших гей-прайдів у світі вважається «Європрайд» у бразильському Сан-Пауло – на вулиці виходять мільйони ЛГБТ-представників.

Гей-прайди у США

В Америці досі є чимало противників таких маршів, та попри це ЛГБТ-спільнота у США добилась, що влада прийняла три федеральні закони на захист прав представників.

Чималий внесок зробив 44-ий президент США Барак Обама – саме за час його правління Білий дім призначив рекордну кількість представників ЛГБТ на державні посади. Серед них: губернатор, судді, дипломати та керівники Пентагону.

У Вашингтоні прайд став скоріше маршем свободи – людям не потрібно приховувати свої відмінності та боятися переслідувань.

Прайди у Канаді

У Канаді також влада пішла на зустріч ЛГБТ-спільноті – з 2005 року тут були легалізовані одностатеві шлюби, також пари мають право на усиновлення.

Щороку тут відбуваються масштабні прайди, які підтримують і високопосадовці. Зокрема, прем’єр-міністр Джастін Трюдо особисто піднімав прапор ЛГБТ навпроти федерального парламенту та усією сім’єю взяв участь у прайд-параді.

Австралія: Sydney Mardi Gras

Має чим похвалитись і Австралія. Тут з 1978 року проводиться один з найвідоміших ЛГБТ-фестивалів у світі. Цьогоріч це буде вже 39-ий «Sydney Mardi Gras».

Додамо, що у 2016 році прем’єр-міністр країни Малколм Тернбулл став першим главою уряду, який відвідав ЛГБТ-фестиваль. Він також підтримує проведення референдуму про одностатеві шлюби.

Christopher Street Day у Німеччині

Один з найбільших гей-парадів у Європі проходить у німецькому Кельні. Так звані «Christopher Street Day» беруть початок з 1979 року, коли прайд відбувся у Берліні.

Додамо, низка місцевих впливових політиків не приховують свою нетрадиційну орієнтацію.

Серед них – бургомістр Берліну Клаус Воверайт, член Бундестагу від партії «зелених» та перший керуючий Бундестагу Фолькер Бек, глава МЗС Німеччини в 2009-2013 роках Ґідо Вестервелле.

Marche де Fiertes у Франції

Франція вважається однією з найліберальніших країн, коли мова йде про права ЛГБТ-представників – з 1985 року заборонена дискримінація за сексуальною орієнтацію. У 2013 році тодішній президент Франсуа Олланд підписав указ про те, що одностатеві пари мають право вільно вступати у шлюб та усиновляти дітей.

Масова ЛГБТ-хода під назвою «Marche де Fiertes» щороку збирає не менше півмільйона людей.

Напади на учасників ЛГБТ-прайдів

У деяких країнах і сьогодні гей-прайди викликають неоднозначну реакцію. Зокрема, у Польщі у Варшаві щороку відбувається великий «Парад Рівності», який охороняє багато поліцейських, аби уникнути провокацій з боку радикальних націоналістичних організацій. А після перемоги на парламентських виборах 2015 року правоконсервативних сил дискусії про права секс-меншин майже затихли.

В Україні у 2012 році було засновано «КиївПрайд», який був зірваний релігійною контракцією та атаками з боку радикалів. У багатьох містах країни пройшли протестні акції проти проведення прайду. Попри це, активісти були наполегливими і з кожним роком ситуація з проведенням прайдів у Києві покращується.

У Росії у 2006 році стартував Московський гей-прайд, та у 2013 році влада прийняла федеральний закон про заборону на «пропаганду гомосексуалізму».

У 2008-му цей прайд об’єднався з ЛГБТ-активістами з Білорусі – так виник «Слов’янський гей-прайд», заходи якого відбуваються у Москві та Мінську. Та у 2011 році проведення прайду було придушене ОМОНом, тоді затримали понад 60 осіб.

Та попри всі утиски у певних країнах ЛГБТ-спільнота з кожним роком маленькими кроками виборює собі місце під сонцем.