Діти, яких фізично карають за погану поведінку, схильні до проблем з поведінкою більше, ніж їх однолітки, до яких застосовуються менш категоричні заходи виховання. Це з’ясували американські вчені, які провели дослідження змін в поведінці понад 12 тисяч американських дітей. Робота опублікована в журналі Psychological Sciences, зазначає Портал «Будь у курсі» з посиланням на Главком.
Застосування помірної фізичної сили практикується в якості виховних заходів у багатьох країнах і культурах. Вивчення такого способу виховання, проте, ускладнене з етичних міркувань: в ідеалі, подібний ефект перевіряється за допомогою рандомізованого контрольного дослідження, що неможливо, так як не можна попросити окрему групу батьків бити своїх дітей (а іншу — утриматися від цього). До того ж, повідомити про застосування фізичної сили (нехай і в легкій формі) до дитини також готовий не кожен.
Американські дослідники під керівництвом Арьи Ансарі у своїй новій роботі вивчили вплив фізичних виховних заходів (а саме — ляпасів) на поведінковий розвиток дітей. Для цього вони зібрали репрезентативну вибірку з 12112 дітей та опитали їх батьків на предмет того, чи схильні вони шльопати своїх дітей, коли тим було п’ять років. Вчені порівняли дві групи батьків: тих, які шльопали своїх дітей за погану поведінку хоча б раз, і тих, які ніколи не шльопали. Варто відзначити, що 92 відсотки опитаних батьків були жіночої статі, саме тому вчені позначають виховують учасників дослідження як «матерів». Так, приблизно 9,5 тисячі матерів повідомили про застосування фізичної сили до своїх дітей.
Потім вчені зібрали дані про поведінку їхніх дітей (як часто вони не слухаються і проявляють агресію до оточуючих), повідомлені вчителями, коли тим було шість і вісім років, і скорелювали отримані дані з даними, які отримали, коли дітям було п’ять років. При аналізі вчені також врахували інші можливі фактори впливу на поведінку дітей: стать (як матерів, так і дітей), вік матерів, расу, освіту, соціальний стан, рівень доходу, проблеми з поведінкою дітей на початку дослідження і так далі. Дослідники з’ясували, що діти, яких шльопали в віці п’яти років, до шести років проявляють більші проблеми в поведінці, ніж діти, чиї матері не застосовували до них фізичну силу. Та ж тенденція зберігається і до восьми років. Варто зазначити, що при аналізі дві вибірки були збалансовані для того, щоб уникнути ситуацій, в якій активна група (діти, яких шльопають) і контрольна група істотно розрізняється по будь-якому іншому параметру. Наприклад, можна припустити, що хлопчиків б’ють частіше, ніж дівчаток — в такому випадку, дві вибірки будуть сильно відрізнятися за статевою ознакою і їх не можна буде порівнювати.
Вчені дійшли висновку, що подібне явище пояснюється постулатами теорії соціального навчання: діти, які бачать, що їхні батьки добиваються того, що їм треба, силою, схильні самі проявляти агресію по відношенню до інших, що і призводить до поведінкових проблем. Варто, однак, відзначити, що при аналізі автори не врахували, кричали чи матері на дітей, — це теж може бути важливим фактором, що впливає на поведінку дитини в майбутньому. Також автори не врахували, чи застосовували батьки фізичні заходи виховання після початкового опитування.