Що зміниться у відносинах України та ЄС після 5-го саміту Східного партнерства?

Європейський Союз запропонує Україні щось нове. На саміті Східного партнерства, що триває у Брюсселі, Київ може сподіватися на розширення співпраці із західними партнерами. На що сподіваються українські лідери і як саме виглядатиме нова співпраця? Досліджував Михайло Драпак для 24tv.ua.

Коли Віктор Янукович став Президентом, він декларував, що Україна у відносинах із ЄС переходить від євроромантизму до єврореалізму. У свідомості лідера-втікача розуміння партнерства з Об’єднаною Європою набуло особливих, химерних форм. Але висловлений ним принцип виявився напрочуд витривалим. Можна говорити, що «прагматизація» відносин із ЄС є свідченням прогресу України у цьому питанні.

Вісім років співпраці

Два тижні тому у Європейському парламенті відбулося обговорення майбутньої долі Східного партнерства. Його було присвячено саміту програми, призначеного на 24 листопада.

Східне партнерство вісім років тому розробили у Брюсселі у рамках політики добросусідства. Його мета – створити на схід від ЄС «зону спільного процвітання та цінностей». Таким чином Об’єднана Європа забезпечує стабільність довкола себе.

У Брюсселі не можуть однозначно заявляти, що Східне партнерство було успішною програмою. У ній беруть участь Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова та Україна. Дві із цих країн за час дії програми стали членами Євразійського економічного союзу. Тобто, однозначно залишилися у сфері впливу Росії. Одна із них не демонструє особливого інтересу до перемовин із європейськими політиками.

Але три країни – Грузія, Молдова та Україна – суттєво інтегрувалися із Заходом, підписавши Угоду про асоціацію та досягнувши безвізу. Але на відміну від центральноєвропейських країн, асоціація Тбілісі, Кишинева та Києва не містить перспективи членства. Відтак у Європейському парламенті вирішили надати нової динаміки відносинам із тими країнами Східного партнерства, які були найбільш послідовними на шляху євроінтеграції. На практиці це означає, що ЄС готує нові конкретні преференції країнам Східного партнерства за виконані реформи. Особливу увагу Брюссель приділятиме саме Грузії, Молдові та Україні.

Недоліком програми Східного партнерства часто називали відсутність конкретних цілей цієї програми. Тому 2016 року у Брюсселі розробили документ під назвою «Східне партнерство – 20 досягнень до 2020». Його доповнили улітку 2017 року. І тепер цей документ розглядають у якості дорожньої карти для Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та України.

Східне партнерство та щось більше

«Східне партнерство – 20 досягнень до 2020″ – більш технічний документ. Він покликаний знайти консенсус між усіма країнами Східного партнерства. Але для України цей документ не зовсім цікавий, адже Київ перейшов на інший рівень співпраці із ЄС»,
– пояснює старший аналітик Центру «Нова Європа» Лео Літра.

За його словами, альтернативою для трьох асоційованих членів ЄС є резолюція Європарламенту «Східне партнерство+» від 15 листопада.

Депутати привітали прогрес країн програм і рекомендували нові «винагороди» за поглиблення співпраці із ЄС:

— створити так званий «інвестиційний фонд» для Грузії, Молдови та України, гроші із якого йтимуть на конкретні державні чи приватні ініціативи; це альтернатива «плану Маршала», який пропонували надати Україні литовські євродепутати;

— підтримати розвиток економік країн, їхню демонополізацію;

— запропонувати асоційованим членам ЄС створення митного та енергетичного союзу, цифрової спілки, скасування роумінгу і навіть перспективу приєднання до Шенгенської зони; це так зване «Східне партнерство+»;

— підтримати тиск на Росію через агресію у Грузії, Молдові та Україні.

Ці рекомендації стримано сприйняли у Єврокомісії.

Очікування та реальність

Найбільш скептично єврокомісари поставилися до рекомендації створити митний союз з Україною. Комісар із питань розширення та політики сусідства Йоганнес Ган на вчорашній прес-конференції заявив, що не бачить сенсу в цьому: «Більшу частину цих переваг можна отримати у рамках Глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі із ЄС». Утім Ган не виключив, що перемовини у цьому напрямку можуть продовжуватися. Але зараз, вважає чиновник, потрібно сконцентруватися на виконанні вже поставлених завдань.

Україна очікує посилення пропозицій для співпраці. По-перше, це нові інструменти надання допомоги, зокрема за рахунок можливостей ЄІБ і ЄБРР, а також фінансової допомоги із боку ЄС. По-друге, це посилення торгово-економічного співробітництва. Оскільки в Україні вже висловлюють думки, що недостатньо чинних положень Угоди про Зону вільної торгівлі, зокрема щодо наявності квот,
– експерт ради зовнішньої політики «Українська призма» Віталій Мартинюк вважає, що Україні варто знову і знову говорити про посилення економічної співпраці із Брюсселем.

У цьому сенсі важливим досягненням для Києва, Кишинева та Тбілісі є створення інвестиційного фонду. І Лео Літра, і Віталій Мартинюк впевнені, що ЄС підтримає цю ініціативу. Вона не викликає великих суперечностей у Європарламенті. Запровадження цієї ініціативи дозволить створити ще більше бізнес-проектів, орієнтованих на Об’єднану Європу.

Перспективу приєднання України до Шенгенської зони неодноразово коментував посол ЄС у Києві Хьюґ Мінґареллі. У нещовдавньому інтерв’ю «Європейській правді» він ще раз підтвердив, що це малоймовірно: «Зараз у ЄС ведуться розмови навіть про те, щоби відновити контроль на кордонах всередині Шенгену, у зв’язку з міграційною кризою та тероризмом. Чи є реалістичним те, щоби за цих обставин був розглянутий запит будь-якої країни-партнера про її асоціацію з Шенгеном?».

Найбільш реально, що до резолюції саміту включать положення про створення європейсько-грузинсько-молдовсько-українського енергетичного союзу та цифрової спілки.

Найпроблемніше питання

У багатосторонньому вимірі гостро стоять питання безпеки. Для нашої держави зараз вони є пріоритетними. У спільному робочому документі ЄС щодо цілей Східного партнерства до 2020 року окремим розділом прописана безпека. У цьому розділі є положення про гібридні загрози. Але воно обмежене лише кіберзахистом,
– Віталій Мартинюк розповідає, що це питання стало найбільш дискусійним напередодні саміт Східного партнерства. Від результатів його обговорення залежить фінальний зміст резолюції зустрічі.

Україна зацікавлена у більш широкому підході до питань безпеки. Київ пропонує створити урядову платформу протидії гібридним загрозам. Також є пропозиція створення центру кіберзахисту на просторі Східного партнерства із штаб-квартирою у Києві. Найімовірніше, що ЄС поки не підтримає ці ініціативи. Але Україна може розраховувати на розширення формату співпраці у безпекових питаннях найближчим часом. Адже у самому ЄС зараз обговорюють створення союзу із протидії агресії та тероризму – PESCO.

ЄС передбачає, що країни-партнери мають долучатися до програм спільної безпеки та оборони. Але питання у тому, який це матиме вигляд. Адже PESCO – це для країн-членів. Україна має тільки Угоду про асоціацію. Що може Україна? Наприклад, долучатися до спільних операцій та тренінгових місій ЄС. Можливо, це буде розширено,
– пояснює Віталій Мартинюк.

Лео Літра вважає, що Україні не варто розраховувати на серйозні безпекові рішення у рамках Східного партнерства. Серед шести країн програми – дві сьогодні є сателітами Росії. Відтак, будь-які ініціативи захисту та декларації із визнанням Росії країною-агресором вони блокуватимуть. Аналітик вважає, що у питаннях безпеки Києву варто концентруватися на двосторонній співпраці.

Не очікувати прориву

Незважаючи на серйозні зрушення в обговоренні формату Східного партнерства, Україні не варто очікувати на масштабний перегляд європерспектив.

Не треба мати великі очікування від цього саміту, оскільки це регулярна подія. Є чи нема результату, він відбуватиметься раз на два роки. Якісь нові ідеї можна відстоювати та погоджувати і поза самітом. Від цієї зустрічі не варто очікувати якогось прориву. Наскільки я знаю, там не буде визнання перспективи членства. Буде визнання європейських прагнень України і нові конкретні можливості,
– резюмує Лео Літра можливі перспективи Києва на зустрічі 24 листопада у Брюсселі.

Українському суспільству, дещо втомленому від євроінтеграційних реформ, ініціатива «Східного партнерства+» може надати нових сил для підтримки змін у країні. Особливої ваги це набуває на фоні останніх заяв європейських чиновників щодо боротьби із корупцією в Україні.

Є застереження, але розчарування в Україні поки що не проглядається. Можна слідкувати за заявами посла ЄС пана Мінґареллі. Він висловлював незадоволення щодо реформи судової гілки влади. Але тут законодавство вже схвалене. Наступний крок – боротьба із корупцією. У цьому аспекті є певне розчарування в Україні із боку ЄС. Про це говорив комісар Ган,
– говорить Віталій Мартинюк.

Утім незважаючи на всі ці заяви, факт створення інвестиційного фонду та можливість розширення формату Східного партнерства – свідчення підтримки Грузії, Молдови та України більшістю європейських політиків. У Брюсселі визнають значний прогрес трьох східноєвропейських столиць у євроінтеграції та намагаються надати нових інструментів для успішних реформ.

Вимоги ЄС до східних партнерів зростають. Але із ними також зростають і ставки. У згаданому інтерв’ю Хьюґ Мінґареллі підкреслив: він називає Україну «партнером», а не «другом» ЄС. До Києва Брюссель прагне звертати не гасла, а конкретні політичні та економічні пропозиції. До України (як і до Грузії та Молдови) на Заході ставляться усе більш серйозно.

У цьому контексті головна мета Києва – стати надійним партнером Брюсселя, виправдати сподівання. Тоді й перспектива членства у ЄС насамперед самою українською стороною сприйматиметься набагато простіше.

https://24tv.ua/ukrayina_tag1119?utm_source=seocopy

 саміт «Східного партнерства»,

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *