Палац Сенявських у Меджибізькій фортеці: розпочато реставрацію

На Хмельниччині, у Меджибожі, розташований один з найкрасивіших та найкраще збережених замків України. Він змінював протягом століть своїх власників та риси, проте залишився пам’яткою, що притягає цікавих з різних куточків України.

Перша згадка про містечко датується 1146 роком, коли поселення згадується під назвою Межибоже в Іпатіївському літописі. Відомо, що в ХІІІ столітті Меджибіж мав дерев’яну фортецю, яку оточували земляні вали, проте у 1241 році її було знищено під час боротьби Данила Галицького з монголо-татарами. Після перемоги литовського князя Ольгерда над монголо-татарами Меджибіж входить до складу Великого князівства Литовського. В той час ставленики Ольгерда брати Коріятовичі відбудовують та розширюють замок. Оскільки твердиня розташовувалась на перехресті Чорного і Кучманського шляхів, то в той час фортеця була одним з основних оборонних форпостів для навколишніх земель.

У ХV столітті Меджибіж переходить до польських володінь, а замок отримав звання королівського. Ймовірно, саме тоді з’явились перші кам’яні укріплення, хоча дехто з дослідників датує їх століттям раніше. Стрімкий розвиток замку розпочався у 1540 році, коли його отримав коронний гетьман Микола Сенявський. Саме в той час твердиня набула готико-ренесансних рис, тоді ж на замковому подвір’ї з’явився двоповерховий палац. В часи володіння Меджибожем Сенявськими ці землі мало не щороку зазнавали татарських нападів, проте не кожного разу нападники наважувались на штурм фортеці, часто обмежуючись лише навколишніми селами, а більшість штурмів замку все одно були невдалими.

Гетьман Миколай Сенявський капітально реконструює замок, влаштувує в ньому свою резиденцію з палацом, який оздоблює як зовні, так і зсередині. З тих часів збереглися білокам’яні портали та віконниці. Також була створена нова система укріплень, яка збереглася до наших часів. До в’їздної брами прибудовується великий п’ятипелюстковий за планом бастіон. Барбакан нарощено великою прямокутною зі скошеними кутами вежею, що підіймається над бастіоном. А найвищою спорудою замку була надбрамна кругла вежа, до якої добудували четвертий та п’ятий яруси.

Ще один житловий поверх з’являється на східній стороні форпосту. Про те, що це саме житлові приміщення, свідчили й широкі вікна та комини в кімнатах. Що цікаво: в коминах поряд з нішею для спалювання дров була ще одна — для їхнього сушіння.

Саме під час перетворення фортеці на палац майстри, що займалися реконструкцією, вперше застосували цеглу — до того її в замку не використовували, хіба що для спорудження храму. Вже в XVI столітті подрібнену на борошно цеглу домішували до вапняного розчину, який використовувався для мурування стін і в тонкому шарі тиньку. Через це замок, який був зовні весь потинькований цим розчином, набув злегка рожевого кольору.

З 2001 року твердиня отримала статус державного історико-культурного заповідника, що, хотілось би вірити, приведе замок до повністю належного вигляду, проте невідомо коди це настане в наших реаліях.

Щодо сьогодення, то у 2017-й рік Державний історико-культурний заповідник “Межибіж” увійшов, практично завершуючи перший етап реставрації палацу Сенявських,  до недавнього часу найбільш зруйнованої, а водночас найскладнішої і найцікавішої частини  Меджибізької фортеці. Завдяки рішенням Хмельницької обласної ради про фінансування першочергових протиаварійних та консерваційних робіт відновлено палацову стіну, яка розсипалася наприкінці 2014 року. Цей етап реставраційних робіт є початком реального відродження унікального архітектурного об’єкту. За сприяння депутатського корпусу обласної ради тривають підготовчі роботи для подальшої повномасштабної реставрації усього палацового комплексу Меджибізької фортеці, з подальшим використанням палацових корпусів і оборонних споруд під музеї.

В процесі виконання робіт споруджено спеціальну металеву конструкцію, яка фіксує аварійну частину палацу на час проведення реставрації. Палац накрито дахом, відсутність якого впродовж півстоліття й призвела до руйнування будівлі. Тривають інші дослідницькі, археологічні та інженерні роботи всередині палацу та в його підземних частинах.

Впродовж 2015 та 2016 років з обласного бюджету на проектувальні та реставраційні роботи у Меджибізькій фортеці спрямовано 7 млн. 793,5 тис. грн., з них 1 млн. 320 тис. грн. у 2015 році та 6 млн. 473,5 тис. грн. у 2016 році. На сьогоднішній день всі види та об’єми робіт відповідно до розробленої науково проектної документації на попередні та першочергові протиаварійні роботи на споруді палацу виконані повністю.

Нагадаємо, що Меджибізьку фортецю, яка є унікальним зразком оборонної та палацової архітектури XVI-XIX століть, наприкінці 1950-х років з дозволу тодішньої влади почали розбирати на будівельні матеріали. Каміння та все, що вдавалося здобути внаслідок такого масштабного вандалізму, йшло на ремонти доріг та господарських споруд. Пізніше знищувати фортецю припинили, оголосили пам’яткою архітектури національного значення. Час від часу проводились реставраційні роботи, але для відновлення головної резиденції Меджибожа завжди бракувало фінансування.

Тим більш вагомою є справа реставрації цієї частини Меджибізької фортеці на сьогоднішній день, коли у складний та напружений для країни час Хмельницька область відроджує одну із своїх найцінніших пам’яток  –  свідчення нашої європейської історії, військових традицій та прагнення до мирного життя.

 

 

 

 

Читайте також:

Одна з найстаріших синагог Європи — в Острозі, на Рівненщині

 

З використанням матеріалів: IPress.ua та Хмельницька ОДА